|
    Прочтений: 0 Посещений: 44 Дата публикации: 29.4.2026 Поема Дощить. Я цю калюжу легко обійду, Я зможу все, та ні, лише кохання Не зможу обійти, куди пійду Усюди, є усюди бачити тебе жадання. Кохання не калюжа. ні, не обійти. Так важко позабути те, що в серці є. Дозволь мені сьогодні, як учора,знов прийти. І шлях до тебе мій ніщо вже не псує. Я цю калюжу легко обійду, Зможу все і досягла всього. Але кохання - ні, в кохання я ввійду, Чи зрозумієш втім ти серденько мого... **** Я думаю, як дощ перечекать, Переді мной все більш складаються вірші, Пройде ще трішки часу - їх почнуть співать, Тоді до тебе вже вони так швидко, так мерщій. Я думаю, як дощ перечекати, Чи може лист до тебе зараз написати. Чи може починати міркувати, Що би тобі таке цікавеньке віддати. Щоб ти побачив, зрозумів усе, Почув без слів і тихо пригорнувши, Сказав, що я дорожча, почуття св*яте, Щоб я зігрілася у мить тебе відчувши. Я думаю, як дощ перечекать, А ось він вже скінчився, йду до тебе, Щоби з кутка дивитись і зникать, Подяка Богу, що не плаче небо. **** Крізь сльози неба так прозорого дощу, Я бачу тебе, ти про щось міркуєш, У пам*яті минуле більше, більше ворушу, Куди ти зараз, до кого мандруєш? Що кличе знову в дощ, таємну ніч, Що на душі, чому з дощем ти зараз плачеш? Я бачу трапилось вже щось, у чому річ? Ти не сумуй,колись за це дощу віддячиш. Відразу мала б зрозуміти це, Лиш дощ почув, лиш дощ усе те бачив, Для мене, як для тебе, є любов св*яте, Але до іншої ти йдеш, але у дощ потрапив. Крізь сльози неба, так прозорого дощу, Знайому бачу постать, голос теж знайомий, У пам*яті найкращиї минули часи ворушу, Який смішний ти, коли мокрий, втомний. **** Чомусь рука, немов сама, Виводить строфи віршів на звороті, Я знову сьогодні сижу одна, Мені зовсім не сумно і я не в жолобі. Мені байдуже що ось там навкруги, Я втомилась, втомилась від всього. Мені не потрібні а ні подруги, а ні ще хтось, тим більш чоловіки, Я вже нікого з людей не впущу в своє життя, не впущу жодного. Чомусь рука, немов сама, Сама бігає по паперу, Чомусь рука, немов сама, Складає розмову на аркуш відверту. Мені зовсім не сумно і я одна, Мені зовсім не сумно, дощ б*є тихо в шибу, Взьму до рук пухнастого кота, Немов прокинулась,дивлюсь що написала,так це ж я написала тихую молитву. Чомусь рука, немов сама... Чекає дощ запрошення у вірші, Ні, я сьогодні зовсім, зовсім не сумна, І не вважайте, що у самоті із часом стане мені гірше. Ось знову чистий аркуш, що тепер? Мабуть нічого, лише тиша, тиша, тиша... Л*є дощ, урчить кот на колінах, і міцно, дуже міцно я зачинила двері відтепер. Не відчиню нікому, не купити мене а ні справой, а ні словом, а ні грішми. Чомусь рука, немов сама, На аркуш виклала все, все що хочу, Розповіла все, все що я бачила, як я жила, Про все. що проминуло і про те, що зможу. Тиша, за вікном л*є дощ, здіймає пам*ять Найкращі дні, найкращі почуття,та мрії, Там, у куточку, павуки теж чимось марять, Вважаю у них є також, як і у нас, чудові почуття, і також, як у нас, свої надії, Л*є дощ,він л*є вже, мабуть, цілую добу. Сьогодні зовсі я нічого не поїла, До тебе також я сьогодні не прийду, І мабуть, не прийду ніколи, мене не має в місті, а також за спиною нема і крила. Чомусь рука, немов сама, Достатньо, зупинись, досить вірші складати, Сьогодні я не радісна, але і не сумна, І ти, дощ, любий друже, досить вже мене до себе зазивати. Не хочу танцювати під твій стук, Бажання є лише в тиши сидіти, міркувати, Нехай вірші рука складає на папері А твій звук, притиш, тобі пора відпочивати. Втомилась, досить, світло загасила, А на столі залишилось те, що рука немов сама писала, Я трішечки вікно для доща співу відчинила, Мабуть подспівувать йому, як ліпша подруга, все ж мала. **** Дощить знов на багряне лисття, Яскраве все, що бачу навкруги, І начеб-то, здається, все змінилось місто, А мене все-одно підштовхує тобі на зустріч йти. Вже досить працювати, зупинись і виходь під дощ теж, Дивись, як гарно, подих від нього легкий, Ти теж бажаєш відпочити, так,авже ж, Йди до нас, любий, йди - душею кличу,йди мерщій, Минуло літо, зараз осінь золота, Ось так біжуть рока, я у дощах блукаю, Часом сміюсь з дощем, часом сумую і літа Рахуються ж бо не добой, рахуються спіткаю я тебе, або вже ж не спіткаю. І прийде час, мене не стане на землі, Але, коли дощ піде, з*явиться веселка, Веселка буде брамою на шлях до тебе знов мені, Я із дощем з*явлюсь, з дощем піду,піду з веселкой. Дощить знов на багряне лисття, Яскраве все навколо, сліпить очі, Немов усе у злото одяглося місто, Також під спів дощу тепер минують ночі. Виходь бо любий, подивлюсь на тебе, Забудь про працю, нескінчений біг, Ти вже втомився, відпочити хочеш впевно, Мені на долоню золотий лист впавший з дерева, тихенько ліг. **** Я зникну у темряві серед дощу, Сьогодні знов приходила на тебе подивитись, Панує теплий дощ, а я йому знов таємниці серця шепочу, Сьогодні мали змогу під дощем цім стрітись. Але ми розминулися чомусь, Чомусь так сталось, це не твоя провина, Я завтра знову на це місто повернусь, Я, як цей дощ, буваю де захочу, бо я вільна. І тихо зникну у темряві серед дощу, Цей дощ народжує нові струмочки, вони швидкі, Так і душа моя народжує мелодію нову, Струмочки до ріки, мої вірші і співи лише до тебе. Вже скоро все зазеленіє, все прокинеться навколо, Йде теплий дощ, птахи співають, залишок снігу в ньом зника, І також прокидається частина серця мого, Йду подивитися на тебе, а потім моя поступ у темряві серед дощу зника. Я завтра знову на це місто повернусь, Ми стрінемось, хоч не побачиш мене, Л*є дощ, я разом із дощем зіл*юсь, С*огодні мали змогу під дощем ми стрітись. Струмочки бігли, теплим він був так, Тобі потрібно було лише обернутися і придивитись, Я тихо зникнула у темряві серед дощу,Назавжди у літах...віршах... Щоби ніколи більш, ніколи, чуєш? до кохання мого не повернутись. 18.04.2026р. Вісімнадцятого квітня. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Дубищева Людмила - Дощить.
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |