Жанр: Лирика: Экспериментальная поэзия Прочтений: 0 Посещений: 26 Дата публикации: 28.4.2026
Як можна перегорнути сторінку дитинства,
яке пройшло в казковім царстві,
у колі справжніх друзів, у їх братстві.
Дитинства, приреченого бути схованим
у ліса багатстві,
і по дитячому, ув’язненого в хуліганстві.
Посеред лісу невеличкий двір
сховався за міцним парканом.
Бувало забридав у гості хижий звір,
бабуся порівнювала його з бридким циганом.
Таке траплялося, здебільшого, після заходу сонця.
Але я завжди ніж з собою мав, якщо так зразу
між реберця.
Тут головне, щоб з першого удару дістатись серця.
На той період, у мене за плечима десять років.
Ні, я не був жорстоким.
Просто довелося зустрічати і вовків, і кабанів.
На щастя був не сам, бо як би сам, уже б не був.
Без сумнівів.
Ніколи не забуду стежку до криниці.
Біжишь крізь ліс, донизу. Навкруги суниці.
Знову бути вареникам на вечерю.
Знову наїмся і буду лежати, дивитись у стелю.
Тим часом, занили плечі від коромисла,
а відра поки то пусті,
я зупинився дух перевести.
Навмисно,
роздивлюючись пляму у гадюки на хвості.
Перепочив і пішов далі,
і на галявині казковій опинився,
де молоді берізки – кралі
розправляли свої гілки – крильця.
Сім кроків по колоді, через канаву,
чекає журавель.
Я перебіг колоду досить жваво,
і журавель мені позує як модель.
Я дуже швидко і досить вміло
наповнив відра чистою водою.
Довів до половини діло.
Напився крижаної і кілька хвилин постояв,
помовчав разом з журавлем,
милуючись на дивовижний краєвид,
а той, для мене тишу грав, перетворившись
скрипалем.
Та він мені набрид.
Потрібно повертатись.
Ох, буде важко під гору пхатись,
але не маю права здатись.
Чекає худоба на воду,
а на мене чекає бабуся.
Давай Юрко, ходу!
Плетуся…
Ваше мнение: