|
    Прочтений: 0 Посещений: 239 Дата публикации: 7.1.2024 Віднині вирує в нас горе, І вітер, мов ножиці смутку, Що мрії найкращії кроїть – Як спомини наших здобутків. Той Київ, що бачив я в лицях, Розумних, мов у мудрого діда. Коли він до себе, покличе, Онуків, що в місто приїдуть. Не згинуть, від ран окупантів, Отриманих у жорстокому бою. Відкинуть від стін комбатантів, Україну захистивши собою. Не дід ти, – то лише здалось. Марніє лиш в смутку чоло. І пОтом, по ньому пролилось, Принесене з ворогом, зло. О, Києве! – прийми, як колись, Я думками, здалеку, линув. С тобою, нам добре жилось, А після навчання, покинув. Ти виживеш, друже мій, знову. До тебе приїду, завчасно. Я вірю в твою перемогу. І в нашу, Вкраїну, прекрасну. 27. 03. 22 Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Александр Пышненко - Поклик серця
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |