Жанр: Проза: Юмор Прочтений: 0 Посещений: 2274 Дата публикации: 8.7.2008
Тепле весняне сонечко витягло на дах будинку старого котяру. Біля димаря він угледів молоденьку вродливу кицю, і щось грайливо-ніжне ворухнулося в його серці. Ледь утримуючи рівновагу, кіт дістався димаря.
- Мур - мяу! - привітався чемно. – Яка чудова погода, мурмуазель!
Киця кинула на нього холодний погляд і нічого не відповіла. Кіт потупцяв на місці, згадалися молоді буремні роки, гонорові перемоги над опозицією. О, хіба так вона тоді з ним поводилася б?
- Які були часи! - вихопилося у кота. - Скільки ліверної ковбаси було!
В очах киці засвітився вогник цікавості.
- А ще риба, - невгавав старий спокусник, - хек, минтай, камбала.
- Камбала, - повторила киця, - це звучить так романтично!
- Повір мені, - підсунувся до неї кіт, -це набагато смачніше від усяких там віскасів чи навіть кітікетів. Та все воно, як зараз пам\'ятаю, досхочу!
І киця не витримала.
Ваше мнение: